дублювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
дублювання — я, с. Дія за знач. дублювати. •• Дублюва/ння да/них копіювання даних таким чином, що фізична форма результату ідентична формі оригіналу, включаючи тип носія … Український тлумачний словник
дублюватися — ю/ється, недок. Пас. до дублювати … Український тлумачний словник
дублюючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до дублювати … Український тлумачний словник
дубльований — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до дублювати. || дубльо/вано, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
продублювати — I прод ублювати юю, юєш, недок., продуби/ти, дублю/, ду/биш; мн. проду/блять; док., перех. Обробляти дубленням. Продубити шкури. || перен. Робити шкіру людини грубою, шорсткою (про дію вітру, холоду, сонця і т. ін.). II продублюв ати ю/ю, ю/єш,… … Український тлумачний словник
копіювати — 1) (робити копію з чогось), відтворювати, повторювати, імітувати, дублювати; перебивати, перебити, переводити, перевести (переносити малюнок, креслення тощо на що н.); змальовувати, змалювати, перемальовувати, перемалювати (малювати з якогось… … Словник синонімів української мови
